One Day
i don't want to be a footnote in the story of your life.' he says 'you were the whole story.'
я намагалася написати есе щодо цієї історії. я намагалася, але кожного разу, коли я беру в руки олівець, мої очі заливаються сльозами і я не можу зупинитись.
фільм розбив мене, коли я була дитиною, вщент знищив; я не могла осягнути, для чого девід ніколлз написав це, хоча зараз я це розумію, проте прийняти досі не можу. я не хочу порівнювати серіал з фільмом чи книгою. я обожнюю книгу, обожнюю фільм і обожнюю серіал.
все-таки щодо серіалу: мені подобається тут емма, вона така ж, як у книзі, вона впевнена та чесна, вона гостра на язик та дотепна, вона та репрезентація, якої мені не вистачало у фільмі, хоча я свого часу не могла уявити емму, яка буде різнитись від енн <3
також великий респект за музику, elliot smith, radiohead, jeff buckley, nico, nick drake, elbow, i mean… це увесь мій плей-лист, тому я у повному захваті!
підсумувавши, я плакала крокодиловими сльозами пів серіалу, i couldn’t help myself but cry.
that’s it