what is Norway even about man
перші півгодини фільму я б додала в топ 4, серйозно. здавалося, що цей фільм is its own thing. якийсь простір без правил, він просто є і на час перегляду я теж там. є відчуття, що в тебе закладені вуха; що це спалах на перетині яви й сну. відчутний, туманний, запаморочений, хмільний, абсолютно винятковий і самобутній простір. також ця частина ідеально передає цю атмосферу клубу, особливо якщо ми кажемо про дійсно хороший клуб. (готичний івент у віпєр рум)
і коли через пів години мене з того незрівнянного простіру викидають то я, звісно ж, тєрплю, але почуваюсь загублено та обурено. останнє що я хочу в цей момент так це блукати лісами полями та дивитися як герої єбуться посеред хащів. ця ж частина добре передає стан, коли пізно ввечері ти погоджуєшся піти туди – не знаю куди з тим – не знаю ким за пропозицією приятеля, і опинившись там думаєш наскільки краще було б просто залишитися в клубі.
так якось цей фільм склався в моїй голові в таку прокурено-неонову подорож, а в них завжди є свої плюси й мінуси. тож як і з подібними спогадами, шанс успішно загазлайтити себе і все-таки додати цей фільм до улюблених бо «ну щось хороше в цьому було» є. я подумаю
what is Norway even about man
перші півгодини фільму я б додала в топ 4, серйозно. здавалося, що цей фільм is its own thing. якийсь простір без правил, він просто є і на час перегляду я теж там. є відчуття, що в тебе закладені вуха; що це спалах на перетині яви й сну. відчутний, туманний, запаморочений, хмільний, абсолютно винятковий і самобутній простір. також ця частина ідеально передає цю атмосферу клубу, особливо якщо ми кажемо про дійсно хороший клуб. (готичний івент у віпєр рум)
і коли через пів години мене з того незрівнянного простіру викидають то я, звісно ж, тєрплю, але почуваюсь загублено та обурено. останнє що я хочу в цей момент так це блукати лісами полями та дивитися як герої єбуться посеред хащів. ця ж частина добре передає стан, коли пізно ввечері ти погоджуєшся піти туди – не знаю куди з тим – не знаю ким за пропозицією приятеля, і опинившись там думаєш наскільки краще було б просто залишитися в клубі.
так якось цей фільм склався в моїй голові в таку прокурено-неонову подорож, а в них завжди є свої плюси й мінуси. тож як і з подібними спогадами, шанс успішно загазлайтити себе і все-таки додати цей фільм до улюблених бо «ну щось хороше в цьому було» є. я подумаю